Представники роду є дводомними рослинами, тому для утворення ягід необхідно висаджувати чоловіче та жіноче дерево. Після запилення зав'язуються яскраво-червоні дрібні ягоди, які довго залишаються на гілках і служать не лише прикрасою, а й кормом для птахів.
Стовбур покритий тонкою, лущиться, сіро-коричневою або червоною корою. Хвоя м'яка, плоска, зверху темно-зелена, знизу яскравіша.
Культура характеризується повільним зростанням, максимальна висота становить близько 10 метрів, при цьому діаметр ствола довгожителів може досягати 4-5 метрів.
Перевагою вирощування тиса є його неймовірна здатність регенерувати та збільшувати густоту пагонів після обрізки. Процедура лише збільшує красу цих рослин.
Найбільш відомий у садівництві тис ягідний (Taxus baccata), який часто можна побачити в садах і парках. Являє собою вічнозелений чагарник або низьке дерево з темно-зеленою, блискучою хвоєю.
Ягідний тис занесений до Червоної книги, тому що в природних умовах зростання знаходиться під загрозою зникнення. Може рости за будь-якого рівня освітленості. Віддає перевагу вологому грунту, але може переносити посуху.
