Калина лавролиста – вид з роду Калина (Viburnum) сімейства Адоксові (Adoxaceae). Родом із Середземномор'я. Поширена практично по всій Європі, на південному заході Азії, Північній Африці. Живе понад 40 років. Являє собою сильнорозгалужений вічнозелений чагарник або дерево до 3-4 м заввишки і до 3 м завширшки. Крона щільна, округла. Молоді гілки зеленувато-жовтого кольору, пізніше – світло-коричневі, жорсткоопушені, нирки теж опушені. Кора тріщинувата, темно-коричневого кольору. Спочатку росте повільно, потім – швидше. Листя шкірясті, яйцеподібні або ланцетоподібні, 3-12 см завдовжки і 1-7 см завширшки, супротивні, з притупленим кінцем, з клиноподібною або закругленою основою. Верхня частина листа – темно-зеленого кольору, гола, нижня – теж зазвичай гола, світло-зелена. Черешки світло-зеленого або бузково-бурого кольору, до 2,5 см завдовжки. Квітки дрібні, двостатеві, зібрані в голі зонтикоподібні суцвіття, з солодкуватим запахом. Цвіте із березня, протягом 2-2,5 місяців. У регіонах із м'якою зимою може цвісти повторно в осінньо-зимовий період. Плоди досягають 5 см у діаметрі, темно-синього кольору з металевим відливом, пізніше стають чорними. Дозрівають у серпні-листопаді. Місцерозташування: воліє пухкі родючі ґрунти з глибоким рівнем залягання ґрунтових вод. Може також рости на кам'янистих слонах. Рослина сонцелюбна, при затіненні не цвіте. Обрізка: Легко піддається обрізанню. Формувальне та санітарне обрізання проводять у травні. Догляд: починаючи з другого року життя можна проводити підживлення: на початку вегетації підгодовують азотними добривами, у середині – азотно-фосфорними, у вересні-жовтні – золу або мінеральні калійні добрива. Використання: використовується для озеленення як одиночна рослина, для створення композицій на задньому плані саду, у вигляді формованих чагарників та штамбових екземплярів, а також для створення живоплоту. Можна використовувати як діжкову рослину.
